Блог - ВАСИЛЬ ШПІЦЕР

Бувають люди глухі, бувають німі, бувають сліпі, бувають глухонімі. А російський шовініст – глухо-сліпий. Він нічого не хоче бачити ані чути, лише бездумно твердить те, чому його навчили імперські ідеологи:

– про свою тисячолітню історію та про три братні народи, хоча (цитую з 'МК в Украине', 27.02-04.03. 2008): Александр Минкин 'Русская душа':

'…А где была русская душа, когда русских не было? Ведь они не так давно появились. Энциклопедический словарь суров: 'Русские сложились в народность в XIV-XV вв., в нацию – ко 2-й половине ХІХ века'. И правда – совсем недавно (при Иване Грозном) москвичи не считали новгородцев братьями, резали не задумываясь. Чуть ли не до конца XVIII века иностранцы говорили и писали о московитах';

– про якусь особливу місію Російської Православної Церкви, хоча, якби священики з українських земель не пішли в угро-фінські ліси-болота і не прилучили місцевий люд до християнства, то вони і понині поклонялися б своїм поганським божкам. Смішно виглядає сьогодні очільник 100-мільйонної пастви РПЦ, надуваючи щоки перед 2-мільярдним християнським світом, який до того ж на 1000 років старший.

* * *

11.02.08

Анекдот до теми:

Ніксон питає Брежнєва, якої той національності:

– Русскій, – відповідає Брежнєв.

Ніксон трохи подумав і зізнався:

– А я – американскій.

Сьогодні оці 'русскіє' – від московита Путіна і покруча Табачніка до останнього кацапського бомжа і безродної української потолочі – з усією ненавистю їхньої примітивно-рабської душі намагаються принизити Незалежну Україну і всіх українських патріотів. Дурні імпермоскалі забули третій закон Ньютона: 'Сила дії дорівнює силі протидії'.

* * *

11.01.20

'Люби ближнього твого,

як себе самого'.

МАРКО, 12.31

Чи можуть ті українці, які соромляться свого походження, відмовляються від рідної материнської мови, відрікаються від свого народу, живуть з чужого розуму, – себто не люблять себе самих як народжених з Божої волі українцями, – любити ближнього свого – того ж русского, єврея чи мусульманина?

Та ні! Такі люди є покручами, ладні зрадити, як зрадили батьків і рідний народ, вчинити підлість, зло задля власної користі. Бо ж сказано святим апостолом Іоанном: 'Якщо хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той говорить неправду. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, котрого не бачить'?

* * *

11.01.20

Прагнення злуки і соборності притаманне українському народові з прадавніх віків. Ще за Київської Русі князі спільно захищали свою землю від ворогів. І навіть 600-літня ізоляція Західно-Українських Земель від Великої України не перервати споконвічного кровного зв'язку між східними і західними українцями.

В часи козаччини багато галичан ставали козаками і спільно зі своїми східними братами боронили Україну: можна згадати хоча б гетьманів Петра Сагайдачного та Івана Виговського.

Великоукраїнець Іван Котляревський подарував нам чисту українську мову, яку дбайливо зберегли саме галичани і яку сьогодні спільно намагаємося повернути на Східну Україну.

Митрополит Григорій Яхимович – голова Головної Руської Ради – у квітні 1848 року у петиції до австрійського імператора підкреслював, що населення Галичини належить до великої руської (української) 15 мільйонної нації, всі члени якої, з них 2,5 млн. галичан, розмовляють однією мовою.

Повстанці Холодного Яру на своєму знамені мали напис: 'Воля України або смерть'. Подібне гасло було і у воїнів Української Повстанської Армії: 'Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї'.

Багато у справі злуки та соборності всіх українських земель і регіонів робить нинішня влада і персонально Віктор Янукович. Україножери табачники, могильови, пахли та іже з ними своїми антиукраїнськими діями гуртують українство, пробуджують національну свідомість і підштовхують народ до активного спротиву.

Віримо, що об'єднана українська нація змете з владних крісел цих ненажерливих смердів, змиє 'грязь Москви' і почне будувати справжню Українську Національну Державу.

Слава Україні!

* * *

11.01.04

'Святая Русь' (за батюшкою Кірілом – 'Русскій Мір') перестала існувати після того, як здичавілий руський князь Андрій – названий фарисеями-московитами Боголюбським – за допомогою муромських, рязанських, смоленських, полоцьких князів взяв та нещадно пограбував Київ (знищені та спалені тоді були не лише житлові квартали, а й значна кількість церков та монастирів) і вкрав та перевіз до Володимира Ікону Пресвятої Богородиці.

Нав'язане Петром Кривавим слово Росія є повторенням грабунку: Андрій украв історичну Ікону, а Петро – історичну назву.

Відзначилася й Російська Православна церква, яка, замість того, щоб по-християнськи повернути вкрадену святиню киянам, близько 1751 року канонізувала цього розбійника-злодюгу у лику благовірного.

Закрити